- заручений
- ім. Особа, над якою здійснюють або здійснено обряд заручин; обручник
Словник церковно-обрядової термінології. - Львів; Свічадо.. 2001.
заручений
Смотреть что такое "заручений" в других словарях:
заручений — на, не, Пр. Заручений; такий, хто обіцяв женитися. Моя раїречка з другым заручена, ой, не буде она моя жена. (н. п.) … Словник лемківскої говірки
заручений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заручити. || у знач. ім. зару/чений, ного, ч.; зару/чена, ної, ж. Той (та), що заручився (заручилася), кого заручили … Український тлумачний словник
заручений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
зрукуваний — заручений … Лемківський Словничок
зарукований — а, е, зах. Заручений … Український тлумачний словник
зговорений — а, е, заст. Заручений, засватаний … Український тлумачний словник
зрукований — а, е, зах. Заручений … Український тлумачний словник
заручена — жін. до заручений … Словник церковно-обрядової термінології
обручник — Особа, над якою здійснюють або здійснено обряд обручин; заручений ім … Словник церковно-обрядової термінології
зрукований — на, не, Вр. Заручений … Словник лемківскої говірки
